Аналіз основи. Штукатурка

Основа відіграє фундаментальну роль для успішного фарбування. Знати її природу, оцінити стан збереження, втрутитися, якщо необхідно, – усе це важливо для отримання бездоганного результату. Тому що навіть найкращий фарбувальний матеріал, застосований на непридатній або недостатньо підготовленій основі, буде приречений.

Штукатурка – це покриття, товщина якого може варіювати від декількох міліметрів (скіс) до кількох сантиметрів (штукатурка корпусна), нанесена для захисту та оздоблення стіни.

Найпоширенішою в’яжучою речовиною на сьогоднішній день є цемент, який з’єднують у різній мірі разом із наповнювачами (як правило, кварцовим піском та/або вапняком) і далі суміш змішується з водою.

Після нанесення штукатурки, будівельні роботи переходять від грубої до оздоблювальної фази: виправляються нерівності, перекоси, тобто відсутність перпендикулярності стін відносно підлоги і т.д..
Перший відлив штукатурки називається “грубим” (шорстким або ескізом), його товщина може досягати кількох сантиметрів; далі йде друга штукатурка під назвою “тонка” (завивка), яка готує стіни до обробки.

На додаток може бути і третій шар (накривка), якщо ви хочете оздобити стіни гіпсом. Переваги гіпсової затирки, звичайно, в естетичності: поверхня стає більш елегантною і дозволяє закінчити стіни фарбуванням або виконати найвибагливіші та цінні декоративні ефекти.

В останні десятиліття традиційні штукатурки значною мірою витісняються в новобудовах готовою штукатуркою або попередньо змішаною, в яких порошки попередньо дозують на  заводах, залишаючи штукатурнику лише додавання води.
Окрім цементної штукатурки, слід також згадати штукатурки на гідравлічному вапні – природному або штучному.

Суттєва відмінність із цементними штукатурками полягає в меншій схильності до псування з часом (з однаковими іншими інгредієнтами  в рецептурі), це зумовлюється складовими характеристиками в’яжучої речовини, яка знижує жорсткість і збільшує паропроникність.
Також існують штукатурки з особливими характеристиками, які задаються конкретним типом цементу, що вводиться, або наповнювачами і добавками.

Усі вони однаковою мірою зазнають проблем деформації.
З іншого боку, ключовою є, окрім в’яжучої речовини, перевірка стану збереження штукатурки і її механічних характеристик.

Руйнування штукатурки

Найважливішою причиною руйнування штукатурки є надмірне поглинання води протягом тривалого часу.

Руйнування поширюється з самої основи і на нанесену зверху фінішну обробку. Якщо причини не усунені, це прогресує  і спричиняє відшарування штукатурки від стіни. Вода може просочуватися по стіні через зовнішні протікання, зумовлені архітектурними дефектами, від інфільтратів, що утворились пошкодженнями, тощо.

Роботи щодо відновлення функціональності штукатурки слід вибирати відповідно до причини, що спричинила руйнування.

а) просочування вологи

Може вражатися нижня частина стіни, як правило, до 1-1,5 м від землі. Явище викликається підняттям з землі води капілярним способом всередині кладки і розповсюджується (як з зовнішньої сторони стіни, так і з внутрішньої) через штукатурку та фінішну обробку.

Таким чином, під час просочування вода переносить розчинні солі, присутні в ґрунті, які завдяки явищам розчинення і кристалізації підсилюють руйнування викликані водою у рідкому вигляді.

б) формування мережі волосяних тріщин

вони можуть з’являтися під час дозрівання штукатурки і зумовлені пластичною усадкою самої штукатурки.

в) утворення лінійних пошкоджень

вони викликані рухами основної несучої конструкції. Можуть бути ациклічними – внаслідок просідання будівлі (наприклад, фундаменту, через вигини бетонних конструкцій) – або циклічного характеру, і впливають на частини будівлі, які зазнають різного розширення залежно від нагрівання, що пов’язане з порою року (наприклад, колони або бетонні балки).

Перед початком робіт, з приводу ациклічних пошкоджень необхідний ретельний аналіз,
оскільки вони можуть вказувати на структурні проблеми.

Циклічні пошкодження не представляють проблеми в цьому відношенні і можуть бути належним чином усунені.

Примітка: штукатурки, нанесені та залишені за поганих погодних умов протягом місяців і років перед фарбуванням, не повинні вважатися новими, а стан їх збереженості має бути ретельно оціненим перед нанесенням фінішної обробки.