Технологія нанесення. Підготовка матеріалу

Результат фарбування з точки зору часу тривалості експлуатації  та ефективності тісно пов’язаний з правильним використанням матеріалів:

• підготовка (розведення, тонування, збовтування, перевірка сумісності матеріалу та основи);
• нанесення та функція ґрунтовки;
• нанесення фінішного оздоблення;
• дотримання термінів (від підготовки основи до нанесення ґрунту);
• дотримання  умов навколишнього середовища  (температури, відносна вологість);
• використання відповідних інструментів.

Розведення

• Навіщо розводити лакофарбові матеріали?

Для оптимізації їх в’язкості, що дозволяє краще нанесення.

• Чи завжди потрібно розводити фарбу?

Ні, існують лакофарбові матеріали, готові до використання.

• Як дізнатись, чи потрібно лакофарбовий матеріал розводити чи він готовий до використання?

Необхідно ознайомитися з інструкцією  або етикеткою на товарі.

• Що таке реологія лакофарбового матеріалу?

Це зміна його в’язкості в залежності від впливу сили зсуву (наприклад, дії валика або пензля, якими наноситься фарба).

Розведення – це введення зовнішнього компоненту у лакофарбовий матеріал. Якщо при введенні вода або розчинник не відповідають правильним вимогам через хімічну неспорідненість або неправильну дозу, вони можуть зіпсувати лакофарбовий матеріал.
В даний час більшість використовуваних лакофарбових матеріалів знаходяться у водній дисперсії, тому для їх розведення використовують воду. Лише в незначній мірі все ще використовуються матеріали на основі розчинників: в основному це особливі зміцнюючи закріплювачі (грунтовки), які за своєю природою, складом та функціями важко замінити матеріалами, розчинними у воді.

Підготовка лакофарбного матеріалу сприяє і впливає на кінцевий результат роботи. Завдяки дослідженням з реології та використанню відповідних згущувачів різної хімічної природи (синтетичних, акрилових, поліуретанових) можна оптимізувати застосування та покращити властивості нанесення.

Деякі техніко-експлуатаційні властивості лакофарбного матеріалу можуть бути погіршені після його “інтерпретаційного” використання.

Зазвичай, для застосування лакофарбових матеріалів потрібно провести їх розведення, цей важливий етап, часом, недооцінюється користувачами. При розведенні вводиться розріджувач, щоб отримати матеріал передбаченої виробником консистенції для полегшення його нанесення. Розріджувач виводиться через малярську плівку під час першої фази висихання.

Цей процес повинен відбутися поступово і для цього у продукції на водній основі використовуються відповідні суміші речовин, які дозволяють поступово вивільняти наявну воду, не викликаючи аномалій у процесах плівкоутворення.

Нормальна в’язкість та реологія на етапі фарбування сприяють легкому нанесенню  матеріалу та отриманню необхідної товщини. Оптимізуючи кількість лакофарби на поверхні, легше досягти правильної криючої здатності та витрачати матеріал відповідно до заздалегідь прийнятого кошторису.
Інструкція щодо розведення повинна бути чітко вказана виробником і її слід ретельно дотримуватися, щоб не наштовхнутися на проблеми при нанесенні чи після цього.
Окрім паперової документації, багато виробників дозволяють проводити консультації та завантажувати матеріал технічного характеру безпосередньо з веб-сайту компанії.
Зазвичай фарби потребують більшого розведення, ніж густі продукти в пасті, які переважно готові до використання або вимагають мінімального розведення.

Тонування

Лакофарбні матеріали зустрічаються у продажу у «готових» кольорах, тобто вже кольоровими відповідно до визначеної колекції, а можуть бути тоновані системою тонування. В обох випадках ми регулярно зіштовхуємось з факторами, що впливають на інтерпретацію кольору.

При наявності різних матеріалів по гранулометрії, один і той самий колір сприйматиметься людським оком як різні відтінки; це можна спостерігати при порівнянні гладкої поверхні (фарбування) і грубої (покриття). Також різна текстура основи (гладка або ж шорстка) матиме такі ж особливості сприйняття кольору.
Крім того, різний блиск самого матеріалу ще більше підкреслює цю різницю: глянцевий  матеріал віддзеркалює світло в одному напрямку, тоді як непрозорий – у декількох.

Практичний результат, принаймні, на рівні  візуального сприйняття, полягатиме в тому, що на непрозорих оздобленнях і грубих покриттях колір виглядатиме темнішим та менш насиченим.

Збовтування

Коротке механічне перемішування, що виконується за допомогою будівельного міксера, оснащеного відповідним  гвинтом і з використанням малих обертів – оптимальний спосіб зробити продукт однорідним перед нанесенням.
Така операція робить матеріал більш текучим, полегшуючи подальше розведення водою або розчинником, додавання яких повинно відбуватись поступово. Це дозволить уникнути утворення типових грудочок, викликаних надмірною різницею між в’язкістю матеріалу, що підлягає розведенню, і розчинником. Це також скорочує час розведення, усуваючи можливе потрапляння повітря всередину матеріалу.
Навіть для товстих покриттів коротке механічне перемішування може допомогти відрегулювати в’язкість. Використання  матеріалів, виготовлених у різний час, може виявити незначні відмінності у їх в’язкості. Для цього важливо перевірити відповідність дати виготовлення матеріалу, який буде використовуватися, при зчитуванні номеру партії вказаного на упаковці. Слід не перебільшувати із механічним перемішуванням, щоб уникнути перенасичення повітрям. Через високу в’язкість цих продуктів надлишкове повітря, яке вводиться, може залишатися ув’язненим всередині пастоподібної маси і виявити себе пізніше під час фази сушіння, створюючи на поверхні численні кратери.

У крайніх випадках поверхня може набувати губчастого і некомпактного вигляду. Таким чином, крім естетичного аспекту, змінюються технічні властивості шару покриття, знижуючі його довговічність.
В окремих випадках, наприклад, для декоративних матеріалів, слід уникати механічного збовтування. Необхідно перечитати інструкцію конкретного покриття, щоб врахувати всі рекомендації щодо цього.

Перевірка відповідності матеріалу

На витрати матеріалу впливає розведення, тип або стан опори, майстерність робітника та спосіб нанесення. Витрати, вказані в інструкції, визначені діапазоном, щоб дозволити реалістично оцінити кількість необхідного матеріалу залежно від умов нанесення.
Якщо потрібен точний попередній розрахунок споживання, доцільно його здійснити перевіркою на місці за допомогою відповідного практичного тесту.
Особливу увагу варто приділити перевірці номеру партії фарби, яка буде використовуватися, щоб уникнути відмінностей у кольорі та фактурі. Насправді виготовлення кольору завжди виконується в міру відтворюваності, але також залежить від  партії постачання.

Якщо виникає необхідність використовувати різні партії, то потрібно:

• змішати різні партії разом, щоб гарантувати однаковість матеріалу на поверхні;
• якщо передбачено кілька етапів нанесення, використовуйте пакети різних партій для першого нанесення, зберігаючи пакети, що належать одній партії, для кінцевого нанесення;
• використовувати матеріали однієї партії в одному приміщенні, змінюючи партію для іншого приміщення.