Технологія нанесення. Ґрунтовка

Нанесення та функція ґрунтовок

Правильний цикл фарбування має бути сумісним з хіміко-фізичними характеристиками основи: підготовка поверхні та ґрунтовок, які будуть використовуватись, – становлять основу для успішності і довговічності виконаних робіт.
Вибір грунтовки, праймера, закріплювача тісно пов’язаний з:

• характером поверхні – традиційна штукатурка, гіпсова штукатурка, гіпсокартон;
• станом та зовнішнім виглядом основи – осипання, компактність, поглинання, нерівності, залишки старої фарби, відкладення диму;
• типом фінішної обробки: оцінка «сплетіння», наповнення, технічних та естетичних вимог.

Тому кожна система фарбування вимагає повноцінної підготовки поверхні, згідно з методами і термінами, вказаними в інструкції виробника.

Функція ґрунтовки: ґрунтовка, праймер

Ґрунтовки, що проникають в основу, виступають мостом зчеплення між самою опорою та лакофарбовими матеріалами.
Завдяки своїй скріплюючій силі та здатності регулювати та рівномірно розподіляти абсорбування основою, вони ущільнюють поверхні, що осипаються, щоб нанесення наступних шарів фарби відбулось рівномірно.
Правильне розведення  ґрунтовки визначає ефективність скріплення, отже, обумовлює ступінь адгезії наступних матеріалів. Надмірне розведення робить ущільнюючу дію м’якою або недостатньою, тому адгезія наступних матеріалів буде недостатньою. Навпаки, недостатнє розведення може створити склоподібну плівку на поверхні, яка зменшує адгезійну  силу фінішної обробки, перешкоджаючи її правильному нанесенню.
Правильний коефіцієнт розведення оцінюється за допомогою тесту нанесення безпосередньо на робочу основу, перш ніж перейти до повномасштабних робіт. Таким чином, поверхня не повинна  бути блискучою (недостатнє розведення), ні занадто тьмяною і порошкоподібною (надмірне розведення). У інструкціях виробника, як правило, повідомляються правильні пропорції розведення.

Вибір грунтовки залежить від характеру та стану основи та обумовлений системою фарбування, що буде застосована. Бажано завжди наносити грунтовки і  ущільнювачі пензлем для більш ефективного їх проникнення в основу і подальшого рівномірного поглинання.

Нанесення за допомогою ролика або спреєм не гарантує рівномірного покриття та проникнення грунтовки, тому можуть виникати дефекти на наступних оздоблювальних шарах.

Ґрунтовка на водній основі або на розчинниках: що вибрати?
Ґрунтовки на водній основі на основі диспергуючих органічних в’яжучих речовин:

• роблять рівномірним поглинання поверхні;
• мають обмежене проникнення в основу, що зумовлено характером смоли, яка входить до їх складу;
• можуть бути безбарвними або пігментованими;
• підходять для компактних основ, які не потребують ущільнення поверхні;
• сфери використання: підготовка компактних поверхонь до фарбування традиційними фарбами, підготовка оброблених пастою-шпаклівкою поверхонь для нанесення вишуканої обробки (декоративні ефекти, емалі для стін, фарби багаті смолою).

Ґрунтовки на основі розчинника:

• роблять однорідним поглинання поверхнею і ущільнюють основи, що осипаються;
• будучи виготовленими зі смол в розчині, вони мають чудове проникнення в основу
• можуть бути безбарвними або пігментованими;
• підходять для поганих, деградованих опор, які потребують ущільнення поверхні

Сфери застосування: підготовка бідних, осипаючих або оброблених порошковими шпаклівками поверхонь для  нанесення вишуканої обробки  (декоративні ефекти, емалі для стін, фарби, багаті смолою)
Обмеження: присутність розчинників може бути небажаною в житловому приміщенні

Функція забарвленого та/або заповнюючого проміжного матеріалу

Для потреб сучасного будівництва було розроблено цілий ряд матеріалів, призначених для  підготовки різноманітних опор наявних у будівництві під назвою «проміжні ґрунтовки».
Коли основа нерівномірна або трішки нерівна, як у випадку наявності латок з іншою текстурою, ніж у основної штукатурки, немає необхідності частково або повністю затирати шпаклівкою стіну, можна перед нанесенням фінішної обробки використати заповнюючу ґрунтовку.
Нанесення – як при водорозчинних фарбах і зазвичай виконується пензлем або валиком. Матеріали можуть бути тонованими у відтінки відповідно до подальшої обробки, щоб збільшити криючу здатність та рівномірність кольору. Нанесення тонованої ґрунтовки не замінює нанесення подальшого фінішного покриття.
У випадку, коли в одному приміщенні наявні поверхні з різною структурою, проміжні ґрунтуючі заповнюючі матеріали  також можна використовувати для отримання рівності стін.

Затирання-шліфування поверхонь різними типами шпаклівок

Особливу увагу, в залежності від типу фінішної обробки, потрібно приділяти якості матеріалів для затирання: консистенція, адгезія, заповнюваність, хімічна сумісність з фінішною обробкою і циклами (наприклад, гіпсову шпаклівку не можна фарбувати матеріалами на основі вапна).
У випадку вишуканої обробки (декоративні ефекти, емалі для стін) дуже важливо використовувати шпаклівки в пастах, які завдяки хімічним та фізичним характеристикам можна ізолювати за допомогою грунтовок на водній основі.
З іншого боку, порошкові шпаклівки можна використовувати для підготовки поверхонь, де передбачено нанесення традиційних водорозчинних фарб. Насправді вони бідніші, ніж пастові шпаклівки; якщо б їх застосували для шліфування поверхні, для якої обрали виконання вишуканої обробки, їх слід було ізолювати і скріпити ґрунтовкою на основі розчинника.

Очевидно, що шпаклівку в пасті можна використовувати також для підготовки поверхонь, що фарбуватимуться водорозчинними фарбами.